Новини

  • 24.02.2015

    Буковина вшанувала воінів-інтернаціоналістів

    Напередодні 26-ї річниці виведення військ з Афганістану під час зустрічі з міським головою Олексієм Каспруком ветерани «афганського» руху  запропонували учасникам АТО..

    Детальніше...
  • 09.02.2015

    Заходи до 26 річниці виводу військ із Афганістану

     Чернівецька міська організація Української Спілки ветеранів Афганістану повідомляє про заходи до 26 річниці виводу військ із Афганістану:

    ..

    Детальніше...
  • 15.02.2009

    Урочистий мітинг

    - 10-00
    - Урочистий мітинг, покладанні вінків та квітів до пам’ятника загиблим в Афганістані буковинцям
    - Проспект Незалежності ..

    Детальніше... Всі новини

Наши фото

Становлення і поступ

(Історія створення Буковинської організації учасників війни в Афганістані)

Йшли вісімдесяті роки ХХ століття. Продовжувалась афганська, невідома для багатьох людей, війна, з якої, відбувши страшний строк, часто-густо скалічені душевно і фізично (кожний шостий - інвалід), поверталися додому один за одним і понад 2000 призваних до війська буковинських хлопців. Були й такі, що поверталися в «цинковиках».

До кінця війни їх буде 56.
Поверталися додому, а здавалося, начеб уже в іншу країну. Не в ту впевнену у собі, що посилала їх на війну, а іншу, яка з кожним днем ставала все слабшою і аморфнішою, ніби відчувала свій близький ганебний кінець. Спочатку воїнів-інтернаціоналістів нібито і не обходили увагою.Запрошували на зустрічі і виступи в різних аудиторіях, залучали, в певній мірі, до патріотичного виховання дітей. Вони користувалися в значної частини суспільства заслуженою повагою. Бюрократи ж, угледівши з часом в «афганцях» загрозу своєму спокою і благополуччю, повели приховану, а інколи і відкриту боротьбу з ними.

«Афганців», особливо тих, хто зазнав серйозних поранень, має хвороби, часто неохоче брали на роботу, а при нагоді намагались усіляко скомпрометувати, заважали адаптуватися в робочих колективах, чинили перепони в отриманні заслужених пільг, житла тощо. Суспільству нав'язувалась думка, що «афганці», здебільшого, здатні лише до роботи в міліції чи в воєнізованій охороні, тим більше, що різного роду кооператори і бізнесмени охоче наймали їх для боротьби з рекетирами, а ті ж рекетири, в свою чергу, заманювали їх до себе.

Все частіше в різних засобах масової інформації про них з'являлися негативні матеріали, в деяких художніх фільмах «афганці» свідомо виставлялись агресивними і жорстокими. Причому це подається так, що багато хто з глядачів справді як би змушений в таке вірити. Когось лякали їх згуртованість, принциповість, почуття власної гідності. Когось - проблеми і біди, які з кожним роком накопичувались у воїнів+інтернаціоналістів. Тож «афганцям» не раз на свою адресу доводилось чути від деяких чиновників образливе: «Я вас туди не посилав...»

Тоді як в інших країнах своїх загиблих воїнів зустрічали з почестями (як, наприклад, у тих же 80-х роках в Англії чи Аргентині під час військового конфлікту між ними через Мальвінські острови), у нас возили цинкові гроби ночами і задвірками, щоб якнайменше про це знали люди, розпоряджались, аби на могилах воїнів+інтернаціоналістів не писали, де вони загинули. Більш того, були випадки взагалі приголомшливого цинізму з боку деяких наших чиновників, їх брутальності і несправедливого, часом садистського ставлення до афганців. То ж усе частіше згадувалося, що писалося в моджахедських листівках, які поширювалися серед радянських військ. І скільки, на жаль, у тих листівках виявилося правди!

І все ж більшість «афганців» займали в суспільстві конструктивну позицію і, знаючи собі ціну, незважаючи на всілякі перепони, гуртувалися. Гуртувались і буковинські воїни-інтернаціоналісти. Чернівецькі воїни-інтернаціоналісти виходять з ініціативою створення організації, яка б об'єднувала усіх воїнів-інтернаціоналістів Буковини. В цьому їх активно підтримали Наталія Коцур та Ігор Васійчук, які на той час працювали в комсомолі. Цю ідею підтримав також тодішній голова міськвиконкому Павло Каспрук, і під його головуванням виконком прийняв, по суті, безпрецедентне рішення утримувати «афганську» організацію за рахунок міського бюджету. Очолити нове формування було запропоновано Ігорю Васійчуку, кандидатуру якого охоче підтримали більшість воїнів-інтернаціоналістів, в тому числі Сергій Сенчонок, Леонід Балан, Олег Полянський, Михайло Яшин, Віктор Ткач, Володимир Бандуровський, Олександр Дедела та інші.

Так у Чернівцях у 1987 році з'явився військово-патріотичний клуб «Долг». І вже в перші роки його роботи на Буковині почали діяти 5 військово-спортивних клубів, де навчалося понад 700 дітей. Іменами загиблих в Афганістані буковинців було названо десятки вулиць у містах і селах області, на будинках, у яких вони мешкали, встановлювалися меморіальні дошки, в їхніх школах створювались музейні кутки, проводилось упорядкування могил, їхніми іменами називалися колгоспні поля тощо. За ініціативи Ігоря Васійчука, на той час члена правління Всесоюзної ради воїнів-інтернаціоналістів, виник задум спорудити у Чернівцях пам'ятник загиблим в Афганістані. Розпочинається будівництво у місті вишки для стрибків з парашутом, проводяться інші цікаві заходи.

Гордістю Чернівців стає, створенний по вулиці Шевченка, 34, музей воїнів-інтернаціоналістів. Про цей музей, один з кращих на теренах СРСР, писала союзна преса, розповідалось у відомій телепрограмі «Взгляд», його відвідувало високе керівництво. Бували дні, коли до музею стояли черги людей.

Проте, на жаль, були й інші сили, які робили все, аби припинити існування музею та завадити організованій діяльності «афганців». Вони, не цураючись брудних прийомів, намагалися навіть закидати їм пияцтво і вживання наркотиків, аби лиш розігнати. Для цього навіть залучалася міліція. Правда, заради справедливості слід відмітити: не зважаючи ні на що, «афганців» не переставали у той час підтримувати такі люди, як Павло Каспрук, голова Першотравневого райвиконкому Микола Федорук.

«Афганці» продовжували бути самими собою, робити свої справи, в тому числі намагаючись за рахунок власних сил утримувати свою організацію і музей, матеріально допомагати інвалідам та родинам загиблих, сприяти воїнам-інтернаціоналістам в отриманні житла, інвалідних колясок, відповідного лікування тощо.

На жаль, у 1991 році робота «Долгу» дещо послабшала. Припинив існування і музей воїнів-інтернаціоналістів.

Але з часом знайшлися люди, які, розуміючи, що патріотичне виховання підростаючого покоління у молодій Українській державі має бути серед пріоритетних справ, у 1995 році, за підтримки міського голови Миколи Федорука, створили в обласному краєзнавчому музеї невелику експозицію про буковинців, які загинули в афганській війні. На жаль, ця експозиція складає лише невелику частину тих експонатів, які були в музеї в найкращі його роки.

Слід також відзначити святу справу, яку робить Свято-Миколаївська церква з отцем Дмитрієм, яка щорічно відправляє панихіду по убієнних а Афганістані буковинцях.

У 1991 році на базі клубу «Долг» створюється Чернівецька обласна спілка воїнів-інтернаціоналістів, головою якої обирають Володимира Бандуровського. Спілка з ентузіазмом розпочинає свою діяльність. Правлінням та активістами організації у складі Володимира Бандуровського, Леоніда Балана, Олександра Дедели, Василя Кердея, Івана Шикора, Сергія Сенчонка, Євгена Хорбута, Олександра Бушуєва, Михайла Яши на та інших закладаються кошти в обласний бюджет на лікування і оздоровлення ветеранів війни, складається список черговості серед учасників бойових дій в Афганістані на отримання житла, започатковується проектування та будівництво пам'ятника загиблим буковинцям, проводиться структуризація районних осередків воїнів+інтернаціоналістів тощо.

У 1997 році Чернівецька обласна спілка воїнів-інтернаціоналістів рішенням правління перейменовується на Чернівецьке обласне громадське об'єднання учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах. Його головою обирається Леонід Тавровський. Активну участь в роботі організації беруть Олександр Хоменко, Віктор Ткачук, Володимир Католік, Петро Баштан, Олександр Дедела, Ілля Кінащук, Станіслав Козак, Юрій Бандалак, Іван Шикор, Микола Петросаняк, Іван Радченко, Петро Раца та інші.

У 1999 році головою об'єднання обраний Олександр Хоменко. Цього ж року у Чернівцях відкривається скульптурна композиція «Буковинська Пієта» – пам'ятник «Полеглим синам Буковини в афганській війні» (автори Дмитро Горшковський та Микола Лисаківський), який вважається одним з кращих у країні. Особлива заслуга у створенні і спорудженні пам'ятника, окрім вищезазначених осіб, належить Ігорю Васійчуку, Віктору Ткачуку, Володимиру Бандуровському, народному депутату України Віктору Королю. Немало зусиль до цього доклали також Олександр Хоменко, Іван Шикор, Петро Баштан, Олександр Дедела, Станіслав Козак, колектив ПМК-76 та інші.
На жаль, саме на цей час припадає і період певного розколу в рядах буковинських «афганців», зумовленого внутрішніми протиріччями між деякими активістами об'єднання, а пізніше і їх певними політичними уподобаннями напередодні виборів у Верховну Раду. Частина з них, діючи в рамках Статуту Української спілки ветеранів Афганістану, створює альтернативну обласну організацію УСВА, головою якої обирається Олександр Дедела.

Наприкінці 2002 року на обласній конференції відбувається злиття двох організацій. Спочатку рішенням конференції обласне об'єднання учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах (голова С.Козак) і обласна організація УСВА (голова О.Дедела) – ліквідовуються, а потім більшістю голосів приймається рішення про створення єдиної Чернівецької обласної організації УСВА, головою якої обирається Станіслав Козак.

Обласна організація УСВА має за мету посилити свою діяльність, особливо акцентуючи її на соціальному захисті учасників афганської війни та сімей загиблих. У перспективі планується конкретними справами заявити суспільству, що об'єктивно обласна організація УСВА є сильною, конструктивною його частиною. Члени організації, сподіваючись на підтримку міської та обласної влад прагнуть зробити якнайбільше, аби ті, хто втратив на афганській війні своїх рідних і близьких, хто вижив, Але повернувся звідти скаліченим і хворим,– усі, що з тих чи інших причин потребують допомоги, знайшли її насамперед у своїй громадській організації. Девізом кожного свідомого «афганця» має бути: жити, любити і працювати за себе і за своїх бойових побратимів, які не повернулися з афганської війни. На жаль, доводиться констатувати, що керівництво Української спілки ветеранів Афганістану, а слідом за ним і керівництво деяких обласних спілок, переслідуючи власні інтереси і амбіції, продовжує постійно нав’язувати «афганцям» певні політичні уподобання. Замість того, аби вибудовувати самодостатню і сильну громадську організацію, вони, частенько виховані в дусі тоталітарної ідеології, і далі намагаються вести нас кудись в нікуди колонами. Та віриться, що нам, «афганцям», вистачить здорового глузду, аби самим обирати свої політичні і життєві дороги.

Наше «афганське» покоління – покоління, яке знає справжню ціну тому, що навколо нас відбувається, воно справді самодостатнє і розбирається, де добро, а де зло.
 
Всі права захищені - УСВА 2002 - 2017 р.
тел:
моб:
38 (0372)
8 (050) 901-37-26
58000 Україна м. Чернівці
Вул. Шептицького 3
 Контакти